УАППО

Українська асоціація представниць правоохоронних органів

Поодинці ми сильні,
разом ми могутні

Рахі Ворія

Новини, Слайдер — УАППО в обличчях. Дмитро Гладчук

УАППО в обличчях. Дмитро Гладчук

Ідею гендерної рівності в правоохоронних органах підтримують як жінки, так і чоловіки-правоохоронці. Тож сьогодні в рубриці “УАППО в обличчях” знайомимо вас саме з таким представником Асоціації. Це командир батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль, старший лейтенант поліції Дмитро Гладчук.

Як ви стали правоохоронцем, що підштовхнуло обрати цей фах?

– Ще з дитинства в мене було посилене відчуття справедливості, що часто приводило до тривалих суперечок з однокласниками, друзями, навіть з батьками й учителями. Коли я закінчив 9-й клас, вирішив, що хочу бути правоохоронцем. Тому у 2010 році, закінчивши Сторожинецький районний ліцей, я вступив у Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого на факультет підготовки слідчих кадрів для Міністерства внутрішніх справ. Потім закінчив Національну академію прокуратури, отримавши диплом магістра права з відзнакою. Коли розпочалась реформа Національної поліції, я побачив, що патрульна поліція – це новостворений орган із шаленими перспективами для молодих спеціалістів та професіоналів, тож вирішив стати патрульним поліцейським і безпосередньо долучитися до реформування правоохоронних органів.

Жінок, котрі працюють у нібито “чоловічих” професіях, не завжди сприймають як рівних. Зокрема через це, деякі жінки не стають тими, ким би справді хотіли бути. Які поради ви б дали жінкам, котрі працюють або планують працювати у правоохоронній сфері?

– Дійсно час від часу жінки стикаються з певними труднощами, через те, що не всі чоловіки у правоохоронних органах сприймають їх серйозно. Але це радше виняток із правил, ніж система. Окрім того, враховуючи здобутки реформи правоохоронних органів за останні 5 років, можу стверджувати, що в підрозділах патрульної поліції, де я ніс службу, а саме в Кривому Розі, де я очолював підрозділ, та Борисполі, куди мене призначили командиром батальйону патрульної поліції, близько 30% особового складу – це жінки. Жінки-правоохоронці є на керівних посадах у стройових підрозділах, очолюють відділи. Питання насамперед стосується професіоналізму, а не статі. А щодо порад, які можна дати жінкам, то пам’ятайте, що все залежить від вас, вірте в себе. Я вважаю правильним і природнім, коли чоловіки вірять у сильних та незалежних жінок і підтримують їх у всіх починаннях.

Що, на вашу думку, варто робити в забезпеченні рівних прав жінок і чоловіків у правоохоронних органах та як УАППО допомагає вам це втілювати?

– Почну з УАППО. Асоціація – це дуже крута платформа для зростання. Вона надає жінкам, які хочуть будувати кар’єру в правоохоронній системі, багато можливостей для здобуття життєвого і професійного досвіду. А для того, щоб забезпечити рівні права та можливості жінок і чоловіків, потрібно, як на мене, одне – просто давати їм можливість спробувати себе на керівних посадах і тих позиціях, де звикли бачити чоловіків. Це питання професійного відбору. Якщо людина справляється і до неї немає зауважень, неважливо, жінка це чи чоловік. Особисто знаю багатьох жінок-керівниць підрозділів Національної поліції та місцевих підрозділів. Заступниця міністра внутрішніх справ – також жінка. Тож питання в тому, щоб дати жінкам можливість себе проявити.

Що вас надихає в житті і спонукає рухатись уперед?

– Насамперед, мене надихають мої сильні та незалежні жінки – мама і дружина. Також мене надихають труднощі, адже їх подолання – це щоразу нова пригода, яка захоплює, змушує розвиватися, виходити із зони комфорту та шукати нестандартні шляхи вирішення проблем, з якими раніше не стикався. Тому труднощів боятися не потрібно. Кожна перепона, яка трапляється на нашому шляху, – це сходинка, щоб зростати далі, як професійно, так і соціально й особистісно.

Які люди чи події найбільше вплинули на ваше становлення як особистості?

– Таких людей було в моєму житті дуже багато. Найбільше на мене вплинули батьки. При чому, я маю на увазі не тільки тата й маму, але своїх тітку та дядька, які тривалий час займалися моїм вихованням, вкладали в мене всю свою життєву мудрість, яку здобули упродовж життєвого шляху, які оберігали мене від неприємностей і давали змогу вчитися на їхньому життєвому досвіді, а не робити помилки самому.

Також на моє становлення вплинула керівник початкових класів Канаб Галина Євгенівна і викладач математики в Сторожинецькому ліцеї Груба Любов Петрівна, які навчили логічно мислити, аналізувати всі «за» і «проти» перед ухваленням будь-якого рішення. Якщо говорити про студентський період, то найбільше враження на мене справив викладач конституційного права в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого – Всеволод Речицький, який показав, що професіоналізм не пов’язаний з віком, статурою чи фінансовим статусом, а що фахівець – це людина, яка постійно навчається, розвивається і завжди працює над собою, щоб завтра стати кращою, ніж є сьогодні.

Особистий кабінет
Запам'ятати мене
Ми у Facebook
Ми у Twitter
Підтримати УАППО