УАППО

Українська асоціація представниць правоохоронних органів

Поодинці ми сильні,
разом ми могутні

Рахі Ворія

Новини, Слайдер — УАППО в обличчях. Христина Максимчак

УАППО в обличчях. Христина Максимчак

У рубриці “УАППО в обличчях” знайомимося ближче з представницями Асоціації. Кожній із них ми ставимо 5 питань – про робоче й особисте. Цього разу героїнею рубрики стала начальниця сектору комунікації ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції Христина Максимчак.

Як ви стали правоохоронцем, що підштовхнуло обрати цей фах?

– Мрія бути поліцейською з’явилася ще в дитинстві, коли я із захопленням дивилася по телевізору серіали про копів. Дивлячись на персонажів кіно – хотілося теж розслідувати злочини, ганятися за злочинцями, розкривати справи, рятувати людей. До того ж, змалечку з’явилося загострене відчуття справедливості і бажання допомагати іншим. З роками ні на мить не сумнівалась, що колись таки стану поліцейською. Та на той час, коли довелось обирати майбутню професію, батько був проти, адже хвилювався і наголошував, що робота поліцейського небезпечна і явно не жіноча. З роками моє бажання не змінилося і батьки про це знали. Досі пам’ятаю той день, як тато подзвонив і сказав: «Розпочався набір у нову поліцію. Ти подала документи? Це точно твоє. Спробуй». Отак я вирішила стати частиною змін. Я люблю свою роботу. І справді вважаю, що можу бути корисною, й максимально цього намагаюсь дотримуватись.

Жінок, котрі працюють у нібито “чоловічих” професіях, не завжди сприймають як рівних. Зокрема через це, деякі жінки не стають тими, ким би справді хотіли бути. Які поради ви б дали жінкам, котрі працюють або планують працювати у правоохоронній сфері?

– Дехто досі вважає, що професія поліцейського – зовсім не жіноча. Та я впевнена, що жінки на рівні з чоловіками можуть виконувати відповідальні завдання, бути гідними керівниками, надійними захисницями. Ця професія вимагає дуже великої відповідальності, фізичної витривалості, уміння логічно мислити та рішуче приймати важливі рішення. Але в усіх цих робочих труднощах допомагає відповідальність, вимогливість, впевненість і справедливість. Тож головна порада – бути самою собою.

На початку моєї служби в патрульній поліції, а це 2016 рік, були моменти, коли напарники хотіли в екіпажі працювати тільки з чоловіками. Це, звісно, спочатку засмучувало мене, адже був запал до роботи, хотіла все виконувати, бути корисною. Згодом наші напарники зрозуміли, що ми – жінки – працюємо на одному рівні з ними, допомагаємо і довіряємо одне одному, гідно і професійно несемо службу. Зараз я працюю в ГУНП Івано-Франківської області, та з екснапарниками-патрульними товаришую і досі.

Що, на вашу думку, варто робити в забезпеченні рівних прав жінок і чоловіків у правоохоронних органах та як УАППО допомагає вам це втілювати?

– Потрібно утверджувати гендерну рівність, не допускати дискримінації за ознакою статі, надавати рівні можливості жінкам і чоловікам поєднувати професійні та сімейні обов’язки, не боятися ставити жінку керівником, проводити інформаційні кампанії з висвітлення питань, які стосуються гендерної рівності.

Завдяки УАППО у 2019 році я мала змогу представляти Україну на міжнародній конференції “Жінки в поліції”, що відбувалась у Будапешті на базі Міжнародної правоохоронної академії та об’єднала учасниць із 14 країн світу. Це були неймовірні чотири дні, де ми обговорювали забезпечення рівності жінок і чоловіків у правоохоронній системі, ролі жінок-поліцейських на керівних посадах, ефективні шляхи налагодження співпраці поліції та громади на засадах партнерства, а також ділилися власним досвідом.

Що вас надихає в житті і спонукає рухатись уперед?

– Мене дуже надихають гори. Після поїздки залишається відчуття наповненості енергією та натхненням. Нікого не здивую, якщо скажу, що надихають також подорожі в нові міста і країни, улюблені квіти, море, музика, спорт. Але найбільше мене надихає спілкування з хорошими й позитивними людьми. Серед них – мій чоловік, який робить мене щасливою на всі 100%.

Які люди чи події найбільше вплинули на ваше становлення як особистості?

– Мені у житті повсякчас трапляються мудрі люди, яких я хочу брати за приклад. Насамперед – це мої батьки, які вклали в мене усю душу і є міцним фундаментом у моєму житті. Їм я завдячую всім, чого досягла та якою людиною стала. Саме завдяки їхній підтримці я маю велику мотивацію і натхнення розвиватися та, не зупиняючись, рухатися вперед власним шляхом.

Особистий кабінет
Запам'ятати мене
Ми у Facebook
Ми у Twitter
Підтримати УАППО