Історія Лагерти
Майор поліції, спецпризначенка штурмової бригади Національної поліції “Лють”, інструкторка з тактичної медицини.
Героїня історії завжди мала гостре відчуття справедливості та бажання відстоювати високі моральні засади у суспільстві. На її думку, кожен і кожна в цьому світі має прагнути залишити світлий слід за собою, сумлінно та з любов'ю працюючи над примноженням добра та на користь людям. Лагерта служить цим принципам вже 17 років. Нині вона є спецпризначенкою штурмової бригади Національної поліції “Лють”.
Найвищою цінністю вона вважає свою команду. Адже для спецпризначенця, чия служба сповнена особливо високого ризику, дуже важливо, хто знаходиться поруч, чи можна покластися на плече побратима чи посестри, коли все навколо несе загрозу життю.
"Коли бійці знаходяться на завданні, я спокійна за них щодо надання допомоги одні одному у разі потреби".
Лагерта знає, що весь особовий склад пройшов відповідну підготовку і систематично вдосконалює навички. Кожен та кожна знатиме, як рятувати себе та ближнього. І це лише один з аспектів її службової діяльності — підготовка з тактичної медицини.
На її думку, в нашій ситуації постійних обстрілів, кожен і кожна мають мати базові навички надання домедичної допомоги та тактичної медицини.
Жінку мотивує бажання того, щоб дітям українців як майбутньому нації не довелося воювати після нас.
Балансувати почуття, зберігати внутрішню дисципліну та спокій Лагерта воліє через заняття бойовими мистецтвами, в яких реалізувалася як чемпіонка Європи та світу. Та гідний воїн завжди поєднує в собі багате різноманіття рис і творчих напрямів. Одним з них є поезія. У своїх віршах героїня цієї історії передає живу, болісну та дуже чесну рефлексію на дійсність.
«Я вважаю, що для сучасної жінки дуже важливо розвиватися в будь-якому обраному нею напрямі і мати в цьому підтримку оточення»
Коли стихнуть гарматні постріли
І настане весна на "нулі",
Ми не зможемо бути осторонь,
Відчуваючи стогін землі.
Ми не будемо більше плакати,
Проливаючи сльози в ріллю.
Зацвітатимуть заліски маками.
Ті, які я так сильно люблю.
Коли вкриються рани шрамами,
Я босоніж до лісу піду.
Розійдуться тривоги туманами,
Забираючи страх і біду.
Вже не будуть страшні і обпалені
Мої рідні безмежні поля.
Розростеться пахучими травами
Загартована пеклом земля.Лагерта
Gallery
