Історія Аліси Молодченко
Старший психолог ВКЗ БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП НПУ, капітан поліції, членкиня УАППО.
Дев’ятий рік у правоохоронних органах.
Психологиня за освітою, Аліса прагнула поєднати свій досвід зі службою в поліції та коли пришла, посада не була вакантною. Тож кілька років вона служила патрульною поліцейською. Згодом її професійний шлях все ж повернув до мрії, і Аліса стала психологинею батальйону.
“Найбільша цінність для мене — бути дотичною до зцілення ментальних ран людей. Я завжди хотіла бути корисною для людства”
Після педагогічного університету Аліса працювала вихователькою, потім, здобувши другу освіту, вже психологинею. Для свого підрозділу вона організовує тренінги, заняття, реабілітаційні заходи, як от арттерапію для поранених поліцейських. Попри те, що в умовах повномасштабної війни це важко робити, а безпекова ситуація не дозволяє проводити подібні заходи масово та часто, Аліса прагне знаходити будь-які шанси, аби допомогти побратимам та посестрам втриматись ментально та емоційно.
Аліса відчуває себе на своєму місці і захоплюється тими, хто поруч, щодня робить важливу роботу для країни та людей. Кожен виїзд поліцейських на Донеччині — це не рутинний виклик, а виїзди на прильоти та складна допомога під обстрілами: евакуація, доставка гуманітарної допомоги, підтримка тих, хто опинилися у небезпеці. Тут важливо все: привезти допомогу людям старшого віку, вивезти родину з Дружківки чи Костянтинівки. Ці дії складаються у велику справу. Саме усвідомлення цього тримає в ресурсі, згуртовує команду і дає сили не впасти духом.
“Бо розумієш, якщо не ми, то хто це робитиме?”
Поліцейські так само, як і всі, пропускають через себе стрес. Це можуть бути і панічні атаки, і тривожність. Тому у нас прийнято звертатися по допомогу, а не намагатись побороти це самому”
Аліса також забезпечує належний рівень підготовки серед поліцейських до взаємодії з людьми з ознаками ПТСР та в критичних ментальних станах, адже війна впливає на всіх по-різному.
«В нас також гинули колеги-поліцейські – це все залишає рани на душі, але ми є стабільною опорою один для одного».
Психологиня ділиться, що гендерні стереотипи вдається успішно викорінювати завдяки тому, що багато жінок приходить на службу та гідно її несуть у прифронтових районах, в умовах, де бойові дії відбуваються зовсім близько. І вони все одно приймають це рішення служити на Донеччині.
“У поліцейських жінок Донеччини є одна дуже яскрава риса — це неймовірна любов до свого рідного краю та жага бути корисними населенню, своїй землі, країні, області”
«Я взагалі вважаю, що за жінками майбутнє, за жінками мир, за жінками безпека, бо вони її прагнуть для всіх»
Галерея
